Опери Лисенка за літературою — від Гоголя до Шевченка (1880-1912)

Поточна виставка простежує оперну спадщину Миколи Лисенка — композитора, який створив першу самостійну українську оперну школу, працюючи з найважливішими текстами національної літератури. Центральні постановки: «Різдвяна ніч» (перша редакція 1873, друга 1883) за повістю Миколи Гоголя; «Утоплена» (1885) за Гоголем; «Наталка Полтавка» (1889) за п'єсою Івана Котляревського (1769-1838); «Тарас Бульба» (написана 1880-1890, прем'єра після смерті композитора) — найбільша опера Лисенка за Гоголем; «Енеїда» (1910) за бурлескною поемою Котляревського. У залі представлено оригінальні партитури з фондів музею, ескізи декорацій до київських прем'єр, костюми перших виконавців. Окрема секція присвячена духовним і патріотичним творам Лисенка. Центральне місце — «Молитва за Україну» 1885 року на слова Олександра Кониського (1836-1900), що стала неофіційним другим гімном України та виконується на урочистих національних подіях. Поряд — численні хорові обробки на тексти Тараса Шевченка («Кавказ», «Б'ють пороги», «Заповіт»), що стали репертуаром усіх українських хорів. Виставка наголошує: Лисенко свідомо обирав українську літературну традицію як фундамент національної оперної школи в часи політичних заборон українського слова, роблячи оперу актом культурного спротиву.