Український кінематограф німої доби — від ВУФКУ до Довженка

Майбутня виставка зосереджена на двох десятиліттях українського кінематографа 1920-1930 років — від заснування ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління, 1922) до повнометражної звукової реформи 1932 року. У центрі експозиції — творчість Олександра Довженка (1894-1956), українського режисера зі Сосниці на Чернігівщині, чия «земельна трилогія» — «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) — увійшла до канону світового кінематографа. Виставка показує оригінальні кадри, монтажні листи, режисерські замітки, листування Довженка з Сергієм Ейзенштейном, Дзігою Вертовим, Курбасом. Окрема секція — кінообладнання німого кіно з фондів музею: проєкційні апарати «Пате», монтажні столи, ручні камери Бел-Хауелл, освітлювальні прилади одеської й київської кіностудій ВУФКУ. Архівні афіші, програмки, фотографії знімального процесу — все це повертає глядача в атмосферу перших українських ательє. Програма наголошує: український кінематограф німої доби — окрема національна школа з власною поетикою (асоціативний монтаж, ландшафтна метафорика, селянська тема), а не периферійний філіал «радянського кіно». Лекційну програму ведуть кінознавці, реставратори плівки, історики ВУФКУ.