Кантрі сформувалося на півдні США у 1920-х із фольклору англо-ірландських та шотландських переселенців, збагаченого блюзом. Його інструментальне обличчя — акустична гітара, банджо, скрипка (fiddle), контрабас, а згодом і стіл-гітара з характерним «плачливим» тембром.
Тексти кантрі — це прості, щирі оповіді про кохання, роботу, дім, віру, розчарування й тугу «звичайної людини». Жанр пройшов шлях від сільських записів родини Картерів і легендарного Генка Вільямса до світової індустрії Нашвілла. Кантрі породило безліч відгалужень (блуграс, хонкі-тонк, кантрі-рок) і лишається одним із наймасовіших та найхарактерніших пластів американської музичної культури, глибоко вкоріненим у народну пісенну традицію.
