Пост-рок відмовляється від традиційної пісенної форми (куплет-приспів) і вокалу на користь тривалих інструментальних полотен. Гітари тут творять не рифи, а текстуру й атмосферу; музика будується на повільних крещендо — від ледь чутної тиші до могутньої кульмінації.
Термін закріпився в 1990-х; знакові гурти — Mogwai, Godspeed You! Black Emperor, Explosions in the Sky, Sigur Rós. Пост-рок близький до академічного мінімалізму й кіномузики, а його емоційні звукові «подорожі» зробили жанр улюбленим для саундтреків. Провісниками жанру вважають Talk Talk і Slint («Spiderland», 1991), а гурт Tortoise додав до нього джазу й електроніки.
