Ребетико — жанр грецької міської народної пісні, що розквітнув у першій половині XX століття, особливо після припливу біженців із Малої Азії у 1920-х роках. Його часто називають «грецьким блюзом», адже воно народилося в середовищі знедолених, бідняків і вигнанців великих портових міст.
У піснях ребетико йдеться про нелегке життя, кохання, розлуку, тугу за втраченою батьківщиною, а центральним інструментом є бузукі — струнна лютня з характерним дзвінким звуком. Спершу цю музику переслідувала й засуджувала влада, проте згодом вона стала визнаним символом грецької культурної ідентичності. 2017 року ребетико внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО як унікальне явище, що поєднує глибину почуттів із самобутньою музичною мовою.
