Дебюссі звільнив західну музику від тиранії великих оркестрових мас і німецької логіки гармонії. Замість «розвитку тем» — атмосфера; замість тональних функцій — колористичні акорди; замість чітких мелодій — звукові картини.
Його «Післяполудневий відпочинок Фавна» (1894), часто названий «народженням музики XX ст.», починається зі знаменитого соло флейти, що звучить, наче сон під палаючим літнім небом. «Море» (La Mer, 1905) — три симфонічні картини океану. Опера «Пелеас і Мелізанда» (1902) — цілковито нова оперна мова, без гучних арій, з тихими, майже казковими речитативами. 24 прелюдії для фортепіано — мініатюрні звукові полотна: «Дівчина з льняним волоссям», «Кроки на снігу», «Затоплена катедра». Дебюссі вплинув на весь XX століття: імпресіоністів, мінімалістів, джазменів (Білл Евенс), кінокомпозиторів.
