Остап Вересай — незрячий від дитинства мандрівний кобзар із Полтавщини, чиє мистецтво стало вершиною й символом усієї кобзарської традиції. Під акомпанемент кобзи він виконував думи — епічні пісні-плачі про козацьку добу, турецьку неволю, боротьбу й страждання народу.
Його спів вражав сучасників глибиною й правдою: Вересая слухали й записували провідні вчені та письменники, він виступав перед науковими товариствами в Києві та в столиці імперії, знайомлячи освічену публіку з живою душею української епіки. Творчість Вересая привернула увагу до кобзарства як унікального явища світової культури. Він став уособленням постаті народного співця-філософа, носія історичної пам'яті нації — того самого «українського Гомера».
