Етюд (з фр. — «вивчення») — унікальний жанр, що виник у XIX столітті, коли фортепіано стало домашнім інструментом середнього класу. Спочатку це були сухі вправи; перевернув жанр Шопен.
Його 27 етюдів (Op. 10, Op. 25 і три «Нові етюди») перетворили технічне завдання на поезію: «Революційний етюд» — за переказом, крик відчаю після битви за Варшаву 1831 року під час Листопадового повстання; етюд «Еолова арфа» — тендітний вітер над струнами. Ліст написав «Трансцендентні етюди» — вершини віртуозності. Пізніше Дебюссі й Лігеті продовжили традицію створення етюдів, які водночас технічно вимогливі та глибоко музичні.
Кожен етюд зазвичай зосереджений на одному технічному завданні — гамах, арпеджіо, подвійних нотах, стрибках, — але великі композитори перетворили ці «вправи» на повноцінні концертні п'єси. Поряд із фортепіанними існують етюди для скрипки (капризи Паганіні), гітари, віолончелі. У навчальній практиці етюди Черні й Крамера й досі формують технічну базу піаніста, а концертні етюди лишаються окрасою будь-якої програми.
