Інтонація має дві суттєві грані. Перша — виразна інтонація: музика, як і мова, має питальні, стверджувальні, драматичні інтонації. Те саме нотне речення у різних виконавців може звучати як надія або як розпач — залежно від інтонаційної подачі.
Друга — технічна інтонація, тобто точність висоти звуку. На скрипці, альті, віолончелі чи духових інструментах «чиста інтонація» — результат роками відшліфованого слуху та м'язової пам'яті. Фальшива інтонація (найменше відхилення від точної висоти) безжально ранить слух професіоналів. В хоровому співі інтонація — це і спільне звучання, і живе дихання колективу.
