Мотив — музичне ДНК. Часто це лише 2-4 звуки, але добре придуманий мотив може стати основою цілого твору.
Найвідоміший мотив в історії музики — «та-та-та-таа» з початку П'ятої симфонії Бетховена (за переказом, «так доля стукає у двері»). З цих чотирьох нот побудована вся перша частина. Вагнер розробив систему лейтмотивів — мотивів, що супроводжують певних героїв, почуття, предмети. В кіномузиці цей підхід довів до досконалості Джон Вільямс: теми Люка Скайвокера, Дарта Вейдера, Гаррі Поттера — усі вирослі з коротких, запам'ятовуваних мотивів.
Мотив — найменша значеннєва одиниця музики, що зазвичай містить хоча б один акцент. Із мотивів складаються фрази, з фраз — теми. Композитор розвиває мотив за допомогою секвенції (повторення на іншій висоті), інверсії, ритмічної зміни, тож із крихітного зерна виростає масштабна форма. Здатність почути один короткий мотив в основі цілого твору — ознака уважного, «структурного» слухання.
