Фразування — це вміння виконавця осмислено групувати звуки в фрази й речення, надаючи музиці природного «дихання» та логіки. Подібно до того, як у мовленні ми виділяємо думки паузами, наголосами й інтонацією, музикант «промовляє» мелодію, підкреслюючи її смислові вершини та межі.
Гарне фразування показує, де фраза починається, зростає до кульмінації й завершується, куди «дихати». Воно перетворює послідовність нот на живу, осмислену музичну оповідь. Погане фразування робить навіть технічно бездоганну гру беззмістовною й монотонною. Фразування нерозривно пов'язане з артикуляцією, динамікою й агогікою (рубато) — усе це разом і є справжньою інтерпретацією. Це одна з найтонших і найважливіших граней виконавського мистецтва.
