Ars nova — термін із трактату Філіпа де Вітрі (бл. 1322). Нова система нотації вперше дозволила точно записувати складні ритми, дводольний поділ (раніше «недосконалий») та синкопи. Музика стала витонченою, ізоритмічною, інтелектуально насиченою.
Найбільший майстер — Гійом де Машо, автор першої авторської поліфонічної меси (Messe de Nostre Dame) та світських балад, рондо, віреле. В Італії паралельно розквітає треченто з творчістю сліпого органіста Франческо Ландіні. Ars nova протиставлялася старому стилю (ars antiqua) як мистецтво свободи та вишуканості.
