Даб — новаторський музичний жанр, що постав на Ямайці наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років як експериментальне відгалуження реге. Його творці, передусім звукорежисери, брали вже готові пісні й радикально переінакшували їх, створюючи інструментальні «версії».
Суть дабу — у мистецтві мікшування: продюсер прибирав вокал, висував на перший план потужний бас і барабани, а окремі звуки й уривки фраз обробляв ефектами відлуння (echo) та реверберації, творячи просторовий, «об'ємний» звук. Піонерами жанру стали King Tubby та Lee «Scratch» Perry. Даб має колосальне історичне значення: саме він, по суті, винайшов концепцію реміксу й роль продюсера як самостійного митця, глибоко вплинувши на розвиток гіп-хопу, електронної та танцювальної музики в усьому світі.
