Клезмер — традиційна інструментальна музика ашкеназьких (східноєвропейських) євреїв, що століттями звучала на весіллях і святах. Її виконували мандрівні музиканти-клезмери на скрипці, кларнеті, цимбалах, контрабасі. Прикмета стилю — надзвичайна виразність, коли інструмент немов імітує людський голос: він «сміється», «плаче», зітхає, стогне.
Клезмер розвивався зокрема й на землях України, тісно взаємодіючи з українською народною музикою — обидві традиції збагачували одна одну впродовж століть спільного сусідства. Характерні риси — «плачливі» гліссандо, орнаментика, специфічні лади зі збільшеними секундами. У XX ст. клезмер занепав, але наприкінці століття пережив бурхливе світове відродження. Сьогодні це яскравий, впізнаваний голос багатовікової культурної спадщини Центрально-Східної Європи.
