Ліричні пісні — найбільший і, можливо, найпоетичніший пласт української народної пісенності, не пов'язаний із календарними чи родинними обрядами. На відміну від обрядових пісень, вони виражають безпосередній внутрішній світ людини: почуття кохання, тугу за милим, роздуми про нелегку жіночу долю, розлуку, самотність.
Саме до ліричних належать славнозвісні протяжні, «розлогі» українські пісні з їхньою характерною багатоголосою фактурою та глибоким мелодизмом, що зачаровує слухачів усього світу. Тонкість почуттів, багатство образів (калина, тополя, місяць, зозуля) та неповторна мелодика зробили українську ліричну пісню однією з вершин світового пісенного мистецтва. Вона стала невичерпним джерелом натхнення для професійних композиторів — від Лисенка до сучасності.
