Веснянка — один з найдавніших шарів українського фольклору. Ранньою весною (від Стрітення, а особливо від Благовіщення) дівчата збиралися гуртом, виходили на пагорби, луги, галявини і співали веснянки — аби «збудити» землю, прикликати тепло, щоб пагони проросли, птахи повернулися.
Виконання супроводжувалось хороводними танцями, грою в «кривий танець», «коструба», «воротар». Характерні інтонації — протяжні «гуканки», які чути з далеких пагорбів. Веснянки збереглись на Поліссі, Волині, Галичині. Знаменита мотивна формула — «Ой, весна, весна, та весняночка». Сучасні виконавці: «ДахаБраха», «Кралиця», «Божичі», Ніна Матвієнко, хоровий колектив «Золоті Ключі» Євгена Єфремова.
