Фагот — дотепний дідусь оркестру. У високому регістрі його називають «блазнем» (згадайте буркотливу тему мітли в «Учні чарівника» Дюка), у середньому — теплим, ліричним голосом, у низькому — глибоким басом, на якому базуються багато оркестрових ансамблів.
Його попередник — дульціан — поширився в XVI столітті; власне фагот (із корпусом із чотирьох частин) сформувався близько 1650-х років, імовірно у Франції. Сучасна конструкція — складна система клапанів, подвійна очеретяна троска (виконавець часто сам її виготовляє). Зірки фагота XX-XXI століття: Клаус Туннеманн, Серджо Аццоліні. Українська фаготна школа представлена в Національній академії — школа Івана Ярославського, багатьох лауреатів міжнародних конкурсів.
