Глокеншпіль (нім. «гра дзвіночків») — інструмент, схожий на ксилофон, але з металевими пластинками замість дерев'яних. По них б'ють твердими калаталами, і вони дають високий, дзвінкий, надзвичайно чистий і «кришталевий» звук, що нагадує передзвін маленьких дзвіночків.
Завдяки своєму блискучому тембру глокеншпіль незамінний, коли треба створити відчуття чарівництва, святковості чи іскристого світла. Знаменитий приклад — партія чарівних дзвіночків у «Чарівній флейті» Моцарта. Глокеншпіль звучить у симфонічному оркестрі, духових і маршових оркестрах (у похідному варіанті — «дзвіночкова ліра» на держаку). Його чистий, наче кришталь, голос додає музиці сяйва й казковості, легко «прорізаючись» навіть крізь повне звучання оркестру.
