Гуцінь — старовинна китайська семиструнна безладова цитра, історія якої налічує понад три тисячі років. У традиційній китайській культурі це найшанованіший інструмент, невіддільний від образу освіченого мужа — вченого, поета, філософа, — поряд із каліграфією, живописом і грою в облави (ґо).
Звук гуциня надзвичайно тихий, інтимний, сповнений тонких відтінків: виконавець користується десятками прийомів ковзання й вібрації, творячи майже медитативну музику для власного самозаглиблення, а не для великої аудиторії. Кожна п'єса нерідко пов'язана з філософською або поетичною ідеєю. 2003 року гуцінь і його музику проголошено шедевром усної та нематеріальної спадщини людства ЮНЕСКО (2008 — внесено до Репрезентативного списку) як унікальне надбання світової культури, що втілює саму суть давньокитайської естетики й духовності.
