Арфа — аристократка оркестру. Історія інструмента сягає Шумеру та Стародавнього Єгипту (близько 3000 р. до н.е.). Сучасна концертна арфа має 47 струн різної довжини та 7 педалей, що змінюють висоту всіх струн одночасно — дозволяючи грати в будь-якій тональності.
Звук арфи — кришталево-мрійливий, з великим обертоновим ореолом. Композитори використовували арфу для створення ефектів магії (Вагнер у «Рейнгольд»), води (Дебюссі у «Танцях»), небесного сяйва (Малер у Симфоніях). Українську академічну арфову школу розвивали, зокрема, Вікторія Полтарєва (засновниця львівської школи арфи). З українських народних струнно-щипкових інструментів найвідоміша бандура — інструмент родини лютневих, а не арф.
