Ліра — один із найдавніших і найсимволічніших струнних інструментів, серце музичної культури античної Греції. Це щипковий інструмент, у якому струни (зазвичай 7) натягнуто між корпусом-резонатором (часто з панцира черепахи) та поперечиною на двох вигнутих рогах-стійках.
У давньогрецькій культурі ліра мала величезне значення: вона була атрибутом бога Аполлона — покровителя мистецтв, символізувала гармонію, поезію й освіту (гру на лірі вважали основою виховання). Під її акомпанемент декламували епічні поеми й ліричну поезію — саме звідси походить слово «лірика». Спорідненою є кіфара — більший, концертний варіант ліри для професіоналів. Ліра — символічний першовиток усієї європейської музичної традиції, образ, що донині уособлює саме мистецтво музики.
