Піпа — один із найважливіших і найдавніших інструментів Китаю, щипкова лютня з грушоподібним дерев'яним корпусом, чотирма струнами й високими ладами. Грають на ній вертикально, тримаючи на колінах, а звук видобувають нігтями (часто накладними) усіх пальців правої руки.
Піпа має надзвичайно широкий виразний діапазон — від ніжної лірики до бурхливих «батальних» п'єс із приголомшливою технікою тремоло й швидких пасажів (знаменита «Засідка з усіх боків»). Її історія налічує понад дві тисячі років; вона посідає центральне місце в китайській класичній музиці як сольний, ансамблевий і акомпануючий інструмент. Дзвінкий, гнучкий голос піпи, здатний і співати, і «говорити», робить її одним із найяскравіших символів музичної культури Східної Азії.
