Шен — китайський губний орган, один із найдавніших язичкових інструментів світу (йому понад 3000 років). Він складається з пучка вертикальних бамбукових трубок, вставлених у резонаторну камеру з мундштуком; у кожній трубці — металевий язичок, що звучить при вдиханні та видиханні повітря.
Унікальність шена — у здатності грати одразу кілька нот, тобто акорди й багатоголосся, що рідкість для східних традицій. Його чистий, органний, дещо «скляний» тембр надзвичайно виразний. Шен посідає важливе місце в китайській класичній та народній музиці, а сам принцип його «вільного язичка» через контакти зі Сходом надихнув європейців на створення гармоніки, акордеона та фісгармонії. Сьогодні шен звучить і в сучасній академічній музиці по всьому світу.
