Сітар сформувався в Індії у XVIII столітті (перша згадка — 1739 р.) на основі перського сетара; легенда приписує його Аміру Хосрову (XIII ст.), але науковці її відкидають. Сучасна конструкція — велика тиква-резонатор знизу, довгий порожнистий гриф (1 метр), 6-7 основних струн + 11-13 резонансних (тараф), що проходять під основними.
Головна особливість — характерний «плаваючий» звук, який створюється унікальною конструкцією ладу (парда): кожен лад вигнутий дугою, що дозволяє виконавцю «тягнути» струну вбік, змінюючи висоту на чверть тона й більше — це і є фірмовий індійський мікротоновий стиль. Резонансні струни, ніколи не торкаючись пальцями, створюють завжди присутнє обертонове хмаринко, що «фарбує» кожну ноту.
Вершина класичного сітару — Раві Шанкар (1920-2012), який познайомив західний світ із індійською класикою. Джордж Харрісон (The Beatles) уперше використав сітар у «Norwegian Wood» (1965), а після знайомства з Раві Шанкаром 1966 року, у якого він навчався, — у «Within You Without You». Дочка Раві Шанкара Анушка Шанкар продовжує традицію. В Україні сітар можна почути в концертах індійської культури та в east-west фьюжн-проектах.
