Торбан — аристократичний побратим кобзи. Якщо кобзу грали сліпі народні співці, то торбан звучав у маєтках української шляхти, козацької старшини, магнатів.
Іван Мазепа тримав торбанистів при гетьманському дворі в Батурині. Найвідоміший торбаніст — Тимофій Падура, польсько-український поет і музикант XIX століття, якому традиційно (але дискусійно) приписують пісню «Гей, соколи!». Торбан практично зник наприкінці XIX століття, але сьогодні його відроджують ентузіасти — роботу з реставрації веде Інститут мистецтвознавства НАН України.
Торбан мав від 25 до 60 струн: окрім грифових, іще басові струни та високі «приструнки», натягнуті збоку, — що робило його одним із найскладніших струнних інструментів тогочасної Європи. Гра на ньому вимагала неабиякої вправності, тож торбан лишався інструментом освіченої верстви. Збережені історичні торбани сьогодні є цінними музейними експонатами, а їхні креслення допомагають майстрам відтворювати звучання доби бароко.
