Уілеанські волинки (від ірл. uilleann — «лікоть») — національна волинка Ірландії й один із найскладніших народних інструментів світу. На відміну від гучної шотландської волинки, повітря в них нагнітають не ротом, а міхом під ліктем, тож грати можна сидячи й навіть співати водночас.
Їхній звук — тихіший, солодший і надзвичайно співучий, з великим діапазоном. Крім мелодичної трубки (чантера), уілеанські волинки мають бурдони та особливі трубки-регулятори, що дозволяють грати прості акорди — рідкісна для волинок можливість. Це робить інструмент неймовірно виразним, здатним і на віртуозні танцювальні награвання, і на щемливі повільні мелодії (ер). Опанувати уілеанські волинки надзвичайно важко, тож вони вважаються вершиною ірландського інструментального мистецтва.
