Жан-Філіп Рамо (1683–1764) — французький композитор і музичний теоретик, найвизначніша постать французької музики доби бароко після Люллі. Його роль подвійна: він був і видатним практиком, і глибоким ученим-теоретиком.
Свій знаменитий «Трактат про гармонію» (1722) Рамо написав ще до того, як прославився як композитор. У ньому він уперше науково обґрунтував природу акордів та їхніх функцій, заклавши підвалини сучасного вчення про гармонію, яким послуговуються й донині. Як композитор Рамо уславився передусім операми та операми-балетами («Іполит та Арісія», «Галантні Індії»), а також вишуканими п'єсами для клавесина. Його музика вражає барвистістю, ритмічною винахідливістю та сміливістю гармоній. Рамо — один із наріжних каменів усієї європейської музичної традиції.
