Моцарт — символ вродженого, недосяжного генія. З 5 років він компонував, з 6 виступав перед королівськими дворами Європи, у 14 увійшов до Болонської філармонічної академії як наймолодший член. Його творча продуктивність — явище майже надприродне.
Головні твори: опери «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта»; 41 симфонія (особливо №40 соль мінор і №41 «Юпітерівська»); 27 фортепіанних концертів; Реквієм ре мінор (незавершений); камерна музика надзвичайної витонченості. Моцарт помер у 35 років і був похований за звичайним тогочасним віденським звичаєм; точне місце його могили невідоме. Його музика — поєднання ясності, балансу, емоційної глибини, яке лишається еталоном для всіх часів.
