Чакона — старовинна музична форма доби бароко, побудована як безперервна низка варіацій над повторюваною гармонічною послідовністю (або басовою темою). Вона дуже близька до пасакалії, і межу між цими двома формами не завжди легко провести.
Первісно чакона прийшла до Європи як жвавий танець, але згодом перетворилася на поважний інструментальний жанр глибокого, зосередженого характеру. Абсолютною вершиною є Чакона ре мінор із Партити № 2 Йоганна Себастьяна Баха для скрипки соло — грандіозна споруда, яку вважають одним із найвеличніших творів усієї музичної літератури: на невеликому «фундаменті» гармонії композитор звів цілий всесвіт почуттів і думок. Чакона лишається символом невичерпних можливостей варіаційного мистецтва.
