Форте (з італ. — «сильно») — це не про грубу силу, а про ствердження. Добре взяте forte заповнює зал без напруги, як повна вода в річці: сила є, але без хаосу.
Шкала: mf (mezzo forte — помірно гучно), f (forte), ff (fortissimo — дуже гучно), fff (fortississimo). Берліоз у «Фантастичній симфонії» та Малер у своїх кульмінаціях використовували ffff — межу, за якою вже хаос.
Форте — відносне, а не абсолютне поняття: те саме f у струнному квартеті й у великому симфонічному оркестрі означає геть різну реальну гучність. Досвідчений музикант завжди зважає на акустику залу, склад ансамблю та стиль епохи: барокове форте стриманіше за романтичне. Головна майстерність — зберегти в потужному звуці якість і тембр, а не перетворити його на крик.
