Піано (з італ. — «тихо») — не просто низький рівень гучності, а особлива якість звуку. Справжнє piano — не беззвучне, а інтимне: воно змушує слухача нахилитися вперед.
Існують градації: mp (mezzo piano — помірно тихо), p (piano), pp (pianissimo — дуже тихо), ppp і далі. Найвіртуозніші піаністи, наприклад Гульд чи Аргеріх, володіли мистецтвом «говорити» на піано так, що кожна нота несла зміст.
Саме здатність грати і тихо, і голосно дала назву фортепіано, яке прийшло на зміну клавесину з його майже незмінною гучністю. У романтичній музиці тонко проспіване піано часто справляє сильніше враження, ніж форте: воно змушує залу завмерти. Диригенти й педагоги нагадують, що піано — це не «слабко» чи «невиразно», а особлива, зосереджена якість звуку, яка потребує повного контролю.
