Прелюдія (з лат. — «переддія») починалась як імпровізація органіста перед початком богослужіння — розігрів пальців, перевірка інструменту, налаштування слухача на потрібний лад.
Бах підняв прелюдію до висот мистецтва в «Добре темперованому клавірі» (48 прелюдій і фуг). Шопен створив 24 прелюдії як самостійні мініатюри (одна з найвідоміших — № 15 ре-бемоль мажор, «Дощова»; завершив цикл Шопен на Мальорці). Дебюссі у своїх прелюдіях малював звукові картини: «Дівчина з льняним волоссям», «Кроки на снігу», «Затоплена катедра». Український композитор Скорик написав цикл «24 прелюдії» — масштабну данину цій традиції.
