Престо (з італ. — «швидко, негайно») — один з найстрімкіших темпів у музиці. Це виклик для виконавця: пальці та смичок мусять літати з нелюдською точністю.
Ще швидший варіант — Prestissimo (понад 200 BPM). Його використовували Бетховен у фіналах сонат, Шопен — у деяких етюдах, а Паганіні — щоб здивувати публіку на концертах.
Престо відповідає приблизно 168–200 ударам на хвилину, а prestissimo — усьому, що швидше. На таких швидкостях на перший план виходить не окрема нота, а загальний рух, тому композитори часто доручають престо легким, «іскристим» фактурам — стрімким пасажам, тремоло, репетиціям. Фінали в темпі престо традиційно завершують сонатно-симфонічні цикли на ноті нестримної, святкової енергії.
