Реприза — це «повернення додому» після довгої подорожі. Головна та побічна партії, які в експозиції стояли в різних тональностях, тепер об'єднуються в тоніці — конфлікт розв'язується.
Після репризи часто йде кода — епілог, що підсумовує все почуте. У Бетховена коди стають величезними, часом рівноцінними за вагою з попередніми розділами форми (фінал Восьмої симфонії). У романтиків реприза нерідко буває «перетвореною» — тема повертається зміненою, збагаченою пережитим досвідом розробки.
Реприза — третій, завершальний розділ сонатної форми (після експозиції та розробки). Її головна відмінність від експозиції — тональна: якщо спочатку побічна партія звучала в іншій тональності, то в репризі вона повертається до головної, знімаючи закладений на початку конфлікт. Іноді композитор скорочує або, навпаки, розширює репризу, а в «дзеркальній» репризі теми повертаються у зворотному порядку.
