Тремоло (з італ. — «тремтячи») — один з найекспресивніших прийомів в арсеналі музиканта. На струнних він виконується швидкими рухами смичка, на мандоліні — перемінними ударами медіатора, на фортепіано — швидким чергуванням нот.
В оперних увертюрах тремоло часто супроводжує моменти передчуття бурі або фатуму. У «Хорі пілігримів» з «Тангейзера» Вагнера тремоло струнних створює мерехтливе, майже містичне тло — так наче музика затамовує подих разом із слухачем.
Розрізняють два види тремоло: на одному звуці (швидке повторення тієї самої ноти) та на двох (стрімке чергування двох звуків, споріднене з треллю, але зазвичай ширше за інтервалом). У нотах його позначають скісними рисками на штилі. Крім оперних «сцен бурі», струнне тремоло широко застосовують у кіномузиці для нагнітання саспенсу, а на мандоліні воно взагалі є основним способом видобувати протяжний звук.
