Бугі-вугі — енергійний фортепіанний стиль, що виріс із блюзу на початку XX століття в середовищі афроамериканських робітників і став надзвичайно популярним у 1930–40-х роках. Це передусім танцювальна, невтомно рухлива й радісна музика.
Головна прикмета бугі-вугі — характерна партія лівої руки: безперервний, «котливий» повторюваний бас-остинато, що задає невпинний пульс, тоді як права рука вільно імпровізує яскраві блюзові фігурації та риффи. Ця пружна, «заведена» ритміка робила бугі-вугі ідеальною музикою для танців. Стиль справив колосальний вплив на подальший розвиток популярної музики: саме з його енергії та ритмічної основи значною мірою виріс рок-н-рол. Бугі-вугі й досі лишається синонімом безтурботної, іскристої фортепіанної віртуозності.
