Диско сформувалося на початку 1970-х у нічних клубах Нью-Йорка, вирісши з фанку, соулу й госпелу. Його визначальна риса — рівний, «крокуючий» біт бас-барабана «на кожну долю» (four-on-the-floor), що робить музику невідпорно танцювальною, а поверх нього — пружний бас, пишні струнні, духова секція й запальний вокал.
Диско стало культурою цілої епохи — з дзеркальними кулями, танцмайданчиками й гедонізмом; його символами були Bee Gees, Донна Саммер, гурт ABBA й фільм «Лихоманка суботнього вечора». Попри «антидискову» реакцію наприкінці 1970-х, саме диско стало прямим предком усієї подальшої електронної танцювальної музики — від хаусу до сучасного попу. Його рівний пульс і сьогодні лишається основою світової клубної культури.
