Лемківські співанки — самобутня пісенна традиція лемків, однієї з корінних етнографічних груп українських горян, що споконвіку жили на Лемківщині — у західних Карпатах. Ці пісні вирізняються особливою мелодійністю, ніжністю та своєрідним діалектним колоритом.
Тематика лемківських співанок охоплює кохання, родину, працю, красу гірської природи, а також гіркоту розлуки. Особливого, трагічного звучання вони набули у XX столітті, після примусових виселень лемків із рідних земель. Одна з лемківських пісень — «Пливе кача» — стала реквіємом за Небесною Сотнею й відома тепер усій Україні. Лемківська пісенність — коштовна частина української культурної спадщини, яку дбайливо зберігають і популяризують фольклорні гурти й нащадки переселенців.
