Петрівчані пісні — окремий пласт української календарно-обрядової пісенності, приурочений до Петрівки — недовгого посту наприкінці весни та на початку літа, перед святом апостолів Петра й Павла. Цей період займає особливе місце в народному календарі, поєднуючи завершення весняних обрядів із передчуттям жнив.
Петрівка припадає на найкоротші ночі року, тож у піснях часто звучить мотив короткої ночі та ранньої зорі. За змістом петрівчані пісні переважно ліричні: у них ідеться про дівоче кохання, тугу, стосунки в родині, красу літньої природи. Їх співали дівчата на вулиці, у полі, повертаючись із роботи. Ці пісні — тонке, поетичне свідчення того, як чуйно українська народна традиція відгукувалася на кожну, навіть найкоротшу, пору річного циклу.
