Зінгшпіль (нім. «спів-гра») — німецькомовна альтернатива італійській опері, зрозуміла широкій публіці. Замість суцільного співу тут прості, часто народні за характером пісні (Lied) чергуються з розмовними сценами, а сюжети тяжіють до казки, чарівництва або сільської комедії.
Вершина жанру — «Чарівна флейта» Вольфганга Амадея Моцарта (1791), де народна простота зінгшпілю поєдналася з масонською символікою й геніальною музикою. Із зінгшпілю з його розмовними діалогами виросла німецька романтична опера («Вільний стрілець» Карла Марії фон Вебера), а сама традиція чергування діалогів і музичних номерів живе донині — від оперети до мюзиклу.
