Ска народилося на Ямайці наприкінці 1950-х, поєднавши місцевий менто й калипсо з американським ритм-енд-блюзом і джазом. Його визначальна риса — акцент на слабкій долі («офбіт»): характерний уривчастий удар гітари чи фортепіано «на раз-І, два-І», що надає музиці невагомого, «підстрибуючого» руху.
Ска зазвичай грають енергійні духові секції (труби, тромбони, саксофони), а темп швидкий і танцювальний. У 1960-х воно сповільнилося й перетворилося на рокстеді, а потім на реггі. Наприкінці 1970-х у Британії спалахнула «друга хвиля» ска (2 Tone), а згодом — енергійний ска-панк. Ска подарувало світовій популярній музиці той самий упізнаваний офбітовий грув, що й донині наповнює її радістю руху.
