Соул виріс просто з церковного госпелу: та сама запальна, емоційна манера співу з вигуками, мелізмами й «закликами-відповідями» була перенесена на світські пісні про любов, свободу й гідність. Голос — головний інструмент соулу.
Батьком жанру часто називають Рея Чарльза, «королевою соулу» — Арету Франклін («Respect»). Навколо лейблів Motown (Детройт) і Stax (Мемфіс) склалися впізнавані звучання. У добу боротьби за громадянські права соул став голосом і гордістю афроамериканської спільноти. Отіс Реддінг, Сем Кук і Марвін Гей поглибили жанр, а несамовитий ритм-драйв Джеймса Брауна невдовзі породив фанк.
