Ребаб — одна з найдавніших смичкових лютень, що вперше згадується в X столітті в ісламському світі й поширилася величезною територією — від Північної Африки та Близького Сходу до Іспанії й Південно-Східної Азії. Існує безліч її форм, зазвичай із невеликим корпусом (часто обтягнутим шкірою), однією-трьома струнами й довгою шийкою.
Ребаб має історичне значення світового масштабу: через мавританську Іспанію та хрестові походи він потрапив до середньовічної Європи, ставши одним із предків сучасних смичкових інструментів — фіделя, а згодом і скрипки. Його носовий, проникливий, часом «плачливий» голос донині звучить у класичній та народній музиці арабського світу, Туреччини, Індонезії. Ребаб — живий місток між давніми музичними традиціями Сходу й Заходу.
