Борис Лятошинський — фундатор української модерної композиторської традиції. Його мова поєднує пізньоромантичну експресію (як у Вагнера), експресіоністську напругу (як у Шенберга) та карпатські й гуцульські інтонації.
Ключові твори: 5 симфоній (особливо Друга, Третя (з первісним епіграфом «Мир переможе війну») та П'ята «Слов'янська»), опера «Золотий обруч» (1930) за повістю Франка «Захар Беркут», симфонічні поеми, струнні квартети. Лятошинський зазнав жорстоких цензурних атак у 1940-50-х — Третю симфонію звинувачували в «формалізмі» і змушували переписувати. Як педагог Київської консерваторії виховав Валентина Сильвестрова, Леоніда Грабовського, Івана Карабиця — ціле покоління української авангардної школи.
