Аподжіатура (від італ. appoggiare — «спиратися») — виразна мелодична прикраса: чужий акорду звук, який береться на сильній долі й ніби «спирається» на наступний, основний, акордовий тон, у який згодом розв'язується.
На відміну від форшлага, аподжіатура зазвичай має відчутну тривалість і бере на себе метричний наголос, тому звучить не як побіжна оздоба, а як важливий, емоційно навантажений момент. Саме аподжіатури створюють ефект «зітхання» чи «плачу» в багатьох ліричних мелодіях — вони надають музиці щемливості й людяності. Композитори всіх епох, від бароко до сучасності, майстерно послуговувалися цим прийомом для підсилення виразності мелодичної лінії.
