Жига — стрімкий, жвавий старовинний танець, що походить від британського народного танцю джиґи. У класичній бароковій сюїті жига традиційно є фінальною, завершальною частиною, покликаною яскраво й піднесено підсумувати весь цикл.
Для жиги характерні швидкий темп і «стрибучий», пружний ритм на основі складного, тридольно-дводольного розміру (найчастіше 6/8, 9/8 або 12/8). Нерідко жигу писали в імітаційній, поліфонічній манері — теми переходять від голосу до голосу, як у фузі, — що додає музиці інтелектуальної гри та святкової енергії водночас. Разом з алемандою, курантою й сарабандою жига становить кістяк барокової сюїти, і чудові зразки цього жанру знаходимо у творчості Йоганна Себастьяна Баха, Генделя та інших майстрів доби.
