Сарабанда — старовинний танець, що став однією з чотирьох обов'язкових частин класичної барокової сюїти. Хоча свого часу, потрапивши до Європи через Іспанію, сарабанда була жвавим і навіть завзятим танцем, згодом вона перетворилася на повільну, урочисту й поважну п'єсу.
Для сарабанди характерні тридольний розмір, неквапливий темп і особлива ритмічна риса — наголос на другій долі такту, що надає музиці відчуття гідної, зосередженої статечності. У сюїті сарабанда зазвичай є ліричним, споглядальним центром циклу, розташованим між жвавою курантою та стрімкою жигою. Неперевершені зразки цього жанру створив Йоганн Себастьян Бах: його сарабанди — це глибокі, майже медитативні роздуми, одні з найпроникливіших сторінок барокової музики.
