Алеманда (від фр. allemande — «німецька») — старовинний танець німецького походження, що став однією з чотирьох основних частин класичної барокової сюїти й традиційно відкриває цикл.
Для алеманди характерні помірний темп, плавний, статечний рух і дводольний розмір (зазвичай 4/4). П'єса майже завжди починається з короткого затакту й розгортається рівномірним, «пливким» потоком дрібних тривалостей, що надає їй серйозного, зосередженого характеру. Як перша частина сюїти, алеманда ніби налаштовує слухача, вводить у тональність і настрій усього циклу, за яким далі йдуть жвавіша куранта, повільна сарабанда й стрімка жига. Витончені зразки алеманди залишили Йоганн Себастьян Бах, Гендель та інші композитори доби бароко.
