Мелодичний мінор виник, щоб позбутися незручного для співу широкого кроку (збільшеної секунди) гармонічного мінору. Для цього при русі вгору підвищують одразу два ступені — VI і VII, і звукоряд стає майже мажорним у верхній частині, зберігаючи мінорну терцію. При русі вниз у класичній традиції обидва підвищення знімають, повертаючись до натурального мінору.
Ця «двобічність» робить мелодичний мінор гнучким виразним засобом плавних, співучих ліній. У джазі висхідну форму мелодичного мінору цінують окремо — від неї походить ціла родина модальних звукорядів для імпровізації. Разом натуральний, гармонічний і мелодичний мінор утворюють триєдину систему мінору, якою користується кожен музикант.
