Мотет — один із найважливіших вокальних жанрів давньої європейської музики, що виник ще у XIII столітті. Це багатоголосий твір, у якому кілька голосів співають водночас, сплітаючись у складну поліфонічну тканину; тексти здебільшого латинські, духовні.
Мотет пройшов довгу еволюцію: від складних ізоритмічних конструкцій доби ars nova до досконалої, «янгольської» гармонії ренесансних майстрів — Жоскена Депре, Палестрини, Орландо ді Лассо. У добу бароко мотети (нерідко вже з інструментальним супроводом) писав і Й.С. Бах. Мотет вимагав від композитора найвищої майстерності багатоголосного письма, тому він завжди був своєрідним «іспитом» на професійну зрілість і лишається взірцем чистої хорової поліфонії.
